Стаціонар пологового будинку як організований

Kak organizovan statsionar rodil?nogo doma Стаціонар пологового будинку як організований

Акушерські та гінекологічні відділення лікарні призначені для надання кваліфікованої медичної допомоги жінкам під час вагітності, пологів та у післяпологовому періоді, гінекологічним хворим, а також для забезпечення кваліфікованої медичної допомоги та догляду за новонародженими. Канал корисних порад розповість як це все виглядає, які норми повинні дотримуватися.

Стаціонар пологового будинку

Пологовий будинок (відділення) надає спеціалізовану допомогу за територіальним принципом, але перша і невідкладна медична допомога надається всім вагітним та породіллям незалежно від місця проживання і відомчої підпорядкованості установ. Госпіталізація здійснюється за напрямами компетентних медичних працівників, але жінка може і сама звернутися в пологовий будинок (відділення).

Стаціонар пологового будинку включає приміщення приймально-оглядові і для виписки; відділення: родове, післяпологове, патології вагітних, обсерваційне, гінекологічне, новонароджених, реанімаційне. Пологове та гінекологічні відділення рекомендується по можливості розміщувати в різних корпусах. Приймально-оглядові приміщення акушерських та гінекологічних відділень повинні бути роздільними. У них є кімната-фільтр і оглядові кімнати, звідки після санітарної • обробки жінка надходить у відповідне відділення.

Родове відділення (приміщення родового блоку) має передпологові палати з кількістю ліжок, що становить 12% розрахункової кількості ліжок післяпологового фізіологічного відділення (але не менше 2), палати інтенсивної терапії та пологові палати, в яких повинно бути 8% розрахункової кількості ліжок післяпологового фізіологічного відділення ( але не менше 2), операційну та оглядові палати.

Норми в стаціонарі пологового будинку

У післяпологовому фізіологічному відділенні має бути 50 – 55% розрахункової кількості ліжок акушерських відділень пологового будинку. У цьому відділенні організовують палати спільного перебування матері і дитини, що позитивно впливає на перебіг післяпологового періоду у жінок і стан новонароджених, сприяє підготовці молодих мам до самостійного догляду за дитиною, дає можливість годувати дитину на його вимогу.

Відділення патології вагітних повинно мати не менше 30% розрахункової кількості акушерських ліжок, а обсерваційне -20-25%.

Загальна кількість ліжок відділення новонароджених у пологових будинках (відділеннях) становить 105 – 107% розрахункової кількості ліжок післяпологового відділення. Кількість ліжок для новонароджених обсерваційного відділення відповідає кількості післяпологових ліжок і повинно складати не менше 20% загального числа акушерських ліжок у стаціонарі. У обсерваційному відділенні, крім того, повинен бути ізолятор на 1 – 3 ліжка, куди поступають діти, що народилися поза лікувального закладу, при перекладах з інших установ і т. д.

В останні роки у зв'язку з реорганізацією допомоги жінкам переглядається і структура пологового будинку. Вважається перспективним збільшення в процентному відношенні числа ліжок у відділеннях патології вагітних, а також у другому акушерському відділенні, що обумовлено зміною структури причин та частоти різної патології у вагітних жінок і породіль.

Гінекологічні відділення повинні мати ліжка трьох профілів (або три роздільних відділення): для оперативного, консервативного лікування гінекологічних хворих і штучного переривання вагітності.

Вся діяльність стаціонару фіксується в певних формах облікової та звітної документації.

Летальний результат при пологах

Материнська смертність – Це смертність жінок, пов'язана з виконанням ними генеративної функції. Під материнською смертністю розуміються всі випадки смерті жінок під час вагітності, пологів і після них протягом 42 днів, за винятком випадків смерті, пов'язаних з травматизмом, пожежами і т. д. Цей показник розраховується як співвідношення жінок, померлих у період виконання генеративної функції, до 100 000 живонароджених дітей:

Основні причини материнської смертності – септичні і екстрагенітальні захворювання, маткові кровотечі при пологах і в післяпологовому періоді, токсикози вагітних, розриви матки. У боротьбі з материнською смертністю основна роль належить правильній організації і якості медичного обслуговування вагітних жінок, породіль та породіль, всього жіночого населення. За даними ВООЗ, материнська смертність в економічно розвинених країнах становить 5-15 чоловік на 100 000 живонароджених дітей.

Перинатальна смертність – це частота втрати життєздатних плодів, загиблих внутрішньоутробно до початку пологової діяльності і в момент розродження, починаючи з 22 тижнів вагітності, а також новонароджених, померлих у перші 7 діб (168 год) життя. Життєздатним вважається плід, який досяг при 22-тижневому або більш пізньому терміні вагітності маси 500 г і більше і довжини тіла 25 см і більше. Народження плода до 22 тижнів вагітності з масою тіла нижче 500 г і довжиною менше 25 см вважається викиднем. Але якщо плід народився до 22 тижнів вагітності з масою менше 500 г і довжиною менше 25 см і прожив більше 7 діб, тобто більше терміну раннього неонатального періоду, то він також вважається новонародженим і реєструється в РАГСі.

Критерієм живорождения вважається поява внеутробного дихання (тобто якщо після відділення від матері дитина зробив хоча б один вдих, про вважається живонародженою). Відсутність внеутробного дихання при народженні або після пожвавлення (реанімаційних заходів) є критерієм мертвонародження навіть за наявності у новонародженого серцебиття. Реєстрація мертвонароджених повинна проводитися в РАГСі протягом 3 діб після народження, а померлого новонародженого – протягом 3 діб після смерті. Усі новонароджені, померлі на першому тижні, реєструються в РАЦСі як народилися, згідно з медичним свідоцтвом про народження.

Показник перинатальної смертності розраховується на 1000 дітей, народжених живими і мертвими (до 10% з вважається низьким, 10-15% о – середнім, більше 5% з – високим). Він залежить від біологічних, соціально-економічних факторів, якості наданої медичної допомоги, що необхідно враховувати при розробці конкретних заходів щодо зниження рівня смертності, і визначається так:

Причини перинатальної смертності діляться на антенатальні (до пологів), інтранатальний (при пологах) і постнатальні (у ранньому неонатальному періоді), тобто умовно характеризують стан здоров'я матері, перебіг вагітності, пологів та раннього неонатального періоду. Все це знаходить відображення у свідоцтві про перинатальну смерть, яке є найважливішим документом для аналізу причин перинатальної смертності та розробки профілактичних заходів. Причина смерті у свідоцтві шифрується за чотирма пунктами: «а» і «б» для дитини, «в» і «г» для матері. У пункті «а» записується основне захворювання, яке призвело до смерті новонародженого, у пункті «б» – супутні захворювання дитини, у пункті «в» – основне захворювання матері, що зумовила причину смерті дитини, у пункті «г» – супутні захворювання матері, сприяють смерті дитини.

При зіставленні основних і супутніх захворювань матері та плоду всі випадки перинатальної смерті доцільно розділити на предотвратимой й невідворотні. До предотвратимой випадкам (25 – 40%) відносяться такі, які можна було не допустити, поліпшивши роботу ФАПів, жіночих консультацій, пологових будинків, неонатологічної служби. До невідворотних належать випадки, пов'язані з каліцтвами плоду, патологією плаценти і пуповини. Їх усунення стане можливим але міру розвитку фундаментальних медичних наук та поліпшення соціально-економічних умов.


Category: Семья и дети

Comments (Прокоментуй!)

There are no comments yet. Why not be the first to speak your mind.

Leave a Reply