Що таке Велике Князівство Литовське?

Велике князівство Литовське

Велике князівство Литовське (ВКЛ) – восточноеврапейское держава, що існувала з першої половини XIII століття по 1795 р. на території сучасних Литви, Білорусії та України. У XIV-XVI століттях Велике князівство Литовське – реальний суперник Московської Русі в боротьбі за панування в Східній Європі. Остаточно припинила своє існування після третього поділу Речі Посполитої (Польсько-Литовської держави) в 1795 р. Більша частина князівства увійшла до складу Російської імперії.

Більшість населення князівства було православним (предки сучасних білорусів і українців), проте в 1387 році литовці прийняли хрещення за католицьким обрядом. Мовою офіційних документів був західно письмова мова, званий також простий мовой, староукраїнською та старобілоруською мовою, канцелярською мовою Великого князівства Литовського.

Після укладення Люблінської унії 1569 року і входження ВКЛ до складу Речі Посполитої мовна ситуація на території майбутньої Білорусі почала кардинально мінятися. До кінця XVI століття в усіх сферах починає поширюватися польську мову. З початку XVII століття починається масовий відхід русько-литовської шляхти від рідної мови. Слідом за цим відхід від західноруські мови в офіційних сферах починає закріплюватися законодавчо. У 1696 році він був заборонений у діловодстві.

Назва «Литва» (Lituae) вперше згадано в Кведлінбургскіх літописах в 1009. Зародження держави відносять до XIII століття. У міру розвитку родоплемінного ладу у балтів формувалися окремі племінні території – землі, керовані племінними старійшинами (уділи). Сусідні землі етнічно споріднених балтських племен об'єднувалися в політичні та військові-племінні союзи. Свідченням існування таких додержавних об'єднань вважається договір 1219г. між Галицько-Волинським князівством і союзом балтських племінних старійшин. У договорі серед 5 старших племінних вождів згадується Міндовг. Він ок. 1240 знищив або вигнав суперників і об'єднав під своєю владою частину земель балтів. Так на початку XIII століття на частині території нинішньої Литви і Білорусії утворилося Велике князівство Литовське.

Перший правитель Великого князівства Литовського Міндовг (1236 -1263) прийняв католицьке хрещення в 1251 і був коронований 6 липня 1253. Коронація відбулася в місті Новогрудку, який в той час, мабуть, був однією з основних резиденцією Міндовга і належав його синові Войшелка.

Консолідація ВКЛ проходила на тлі опору хрестоносцям Тевтонського ордена в Прибалтиці. Одночасно йшла експансія в південно-західному і південно-східному напрямку. З середини XIII століття – першої половини XIV століття ВКЛ охопило білоруські землі, а в 1363-1569 роках охоплювало і більшу частину українських.

При князя Гедимине (1316-1341), засновника династії Гедиміновичів, Велике князівство Литовське значно зміцнилося економічно і політично. Гедимін, ведучи запеклу боротьбу з німецькими лицарями, продовжував приєднання східнослов'янських і балтійських земель.

При Ольгерде (1345-1377) князівство фактично стало домінуючою державою в регіоні. Під час його правління в склад держави входили сучасна Литва, вся територія сучасної Білорусі зі Смоленською областю, частина України. Землі князівства при Ольгерда простягалися від Балтики до Причорноморських степів, східна межа проходила приблизно по нинішній кордоні Смоленської і Московської, Орловської та Липецької, Курської та Воронезької областей.

У 1386 р. великий князь Ягайло (1377-1434) уклав союз (т. зв. Кревська унія) з Польським королівством – прийняв католицтво, одружився на спадкоємиці польського престолу і став королем Польщі, залишаючись при цьому великим князем литовським. Це посилило позиції обох держав у протистоянні з Тевтонським орденом. У 1387 р. Ягайло офіційно хрестив Литву.

Ягайло передав великокнязівський престол своєму братові Скиргайло, а потім в 1392 р. по Островському угодою своєму двоюрідному братові – Вітовту (1392-1430 рр..). . У 1399 році Вітовт зазнав від ставленика Тамерлана Тимур-Кутлукапоследнего важку поразку в битві на Ворсклі. Ця поразка послабило ВКЛ, і в 1401 р. воно було змушене укласти новий союз з Польщею (т. зв. Віленської-Радомська унія).

У 1408 р., Вітовт і великий князь московський Василь I уклали вічний мир. У 1410 р. з'єднані війська Польщі та ВКЛ завдали поразки Тевтонському ордену в Грюнвальдській битві. Вітовт втрутився в справи Великого князівства Московського, і в політику європейських країн і мав значну вагу в очах європейських государів.

Після смерті Вітовта князі та бояри ВКЛ, зібравшись на сейм, вибрали великим князем Свидригайло – молодшого брата Ягайла. Однак в 1432 р. група пропольськи налаштованих князів зробила переворот і звела на престол брата Вітовта – Сигізмунда. Це призвело до феодальної війні в ВКЛ між прихильниками Сигізмунда і Свидригайло. Результат війни зважився в 1435 р. в битві під Вількомиром (нині Укмерге), в якій війська Свидригайла зазнали дуже великих втрат.

Правління Сигізмунда тривало недовго – невдоволені його політикою, підозрілістю і необгрунтованими репресіями православний князь Чарторийський і бояри вчинили на нього змову, і він був убитий в Трокском замку. Наступним великим князем, знову без погодження з Польщею, на сеймі був обраний Казимир Ягайлович. Через деякий час Казимиру запропонували і польську корону – він довго вагався, але все-таки прийняв її, обіцяючи при цьому князям і боярам ВКЛ зберегти незалежність великого князівства.

У 1449 р. Казимир уклав з московським великим князем Василем II мирний договір, який дотримувався до кінця XV століття. В кінці XV – поч. XVI століття почалася серія воєн Московської держави проти ВКЛ, на службу до московського великому князю стали переходити князі східних земель ВКЛ, в результаті чого до Московської держави відійшли Сіверська земля і Смоленськ.

Казимир Ягайлович розширив міжнародний вплив династії Ягеллонів – підпорядкував Польщі Пруссію, посадив свого сина на чеський і угорський трони. У 1492-1526 політична система Ягеллонів охоплювала Польщу (з васалами Пруссією і Молдавським князівством), Литву, Чехію та Угорщину.

Князівство було багатонаціональним і багатоконфесійним. У XV-XVI століттях посилювалася роль знаті російського походження, але одночасно намічалася полонізація знаті як литовського, так і російського походження, що дозволило в XVII столітті правлячому стану держави (шляхті) перетвориться в народ з російським самосвідомістю, проте з польським рідною мовою (незалежно від віросповідання).

У 1569 р. за Люблінською унією ВКЛ об'єдналося з Польщею в конфедеративний держава – Річ Посполиту. Згідно з актом Люблінської унії (оригінал акту до наших днів не зберігся), Литвою і Польщею правил спільно обираний король, а державні справи вирішувалися в загальному Сеймі. Однак правові системи, грошова система, армія і уряду залишалися окремими, також існував кордон між двома конфедеративної держави, на якій стягувалися митні збори.

У XVI-XVIII століттях у ВКЛ панувала шляхетська демократія.

У другій половині XVII ст. – Початку XVIII століття, після двох спустошливих воєн «Потоп» 1654-1667 рр. та Північної війни 1702-1708 рр.., Річ Посполита занепала, потрапивши під протекторат Росії. У 1772, 1793 і 1795 роках відбулися три поділи території Польщі і Литви між Росією, Прусією та Австрією. Велика частина території Великого князівства Литовського була приєднана до Росії.

Джерело інформації:

  • http://ru.wikipedia.org/ – Вікіпедія. Стаття "Велике князівство Литовське"

Ще інформація:

  • http://nicbar.narod.ru – Литовська держава в перепетії історії (дуже багато інформації)
  • http://www.petergen.com – Білоруська держава Велике князівство Литовське
  • http://www.strani.ru/ns – ВКЛ і країни входять до його складу (Білорусія, Україна, Литва)
  • http://www.spsl.nsc.ru – князі правили ВКЛ і, потім, Річчю Посполитою з 1252 – 1795р.
  • http://starbel.narod.ru – Статут ВКЛ 1588г.
  • http://www.spsl.nsc.ru – Люблінська Унія 1569г.
  • http://www.russika.ru/termin – Кревська Унія 1385г.
  • http://www.c-cafe.ru – Грюнвальдська битва

Category: Різне

Comments (Прокоментуй!)

There are no comments yet. Why not be the first to speak your mind.

Leave a Reply