Що таке роумінг і як він працює?

Роумінг – процедура надання послуг зв'язку (стільникового зв'язку, Wi-Fi) абоненту поза зоною покриття «домашньої» мережі (або базової станції) абонента з використанням ресурсів іншої (гостьовий) мережі. При цьому абоненту не потрібно укладати договори з приймаючим оператором, а плата за послуги списується з його рахунку. При телефонному роумінгу в абонента зазвичай зберігається його телефонний номер.

З технічної точки зору, обслуговування абонента стільникової мережі базовою станцією, приписаної до іншого комутатора, вже є роумінгом. Але найчастіше під роумінгом подразумевают обслуговування в мережі іншого оператора. Така послуга вимагає попередньої взаємної домовленості між операторами.

Роумінг в гостьовій мережі можливий лише за наявності спеціальної угоди між операторами. Якщо такої угоди немає, або послуга роумінгу не підключена, то телефон не зможе зареєструватися в мережі. У домашній зоні (для Москви це Московська і сусідні області, для Санкт-Петербурга – Північно-Західний регіон, за кордоном – як правило, вся територія країни) роумінг в інших мережах неможливий, а за її межами є можливість користуватися послугами відразу декількох мереж.

При включенні або попаданні в зону дії якої мережі телефон починає пошук мережі. Якщо не виявлена мережа, в якій телефон реєструвався в останній раз, то відбувається реєстрація в мережі з найбільшим рівнем сигналу (при автоматичному режимі пошуку), або пропонується вибрати мережу зі списку (ручний режим).

Рекомендується встановити автоматичний режим пошуку, щоб телефон кожного разу, виявивши мережу, не питав дозволу на реєстрацію в ній, але після цього проводити ручний пошук і по можливості вибирати мережу з найбільш вигідними розцінками. Наприклад, в Пензенській області працюють три GSM-оператора: СМАРТС, Мегафон і Бі Лайн. Абонент МТС може вибрати дві мережі – СМАРТС і Мегафон (роумінг в Бі Лайне заборонений). Вхідні дзвінки в обох операторів коштують приблизно однаково – 0.85 у.о. без урахування ПДВ в Мегафоні і 0.81 у СМАРТС. Але місцевий вихідний дзвінок в Мегафоні стоїть 1.56 у.о., а в СМАРТС – всього 0.55. Зате безкоштовний поріг на вихідні дзвінки в Мегафоні становить 10 секунд (можна розмовляти інтервалами по 9 секунд або попросити, щоб вам передзвонили).

А подекуди, наприклад, на стику невеликих європейських країн, можна опинитися в зоні дії десятка і більше різних стільникових мереж!

Мережі підрозділяються на домашню (home), заборонені (forbidden), переважні (preferred) і доступні (availiable). Домашня мережа – мережа «рідного» оператора, і при її наявності бажано реєструватись саме в ній: в цьому випадку будуть діяти єдині і відносно низькі, в порівнянні з іншими операторами, розцінки внутрішньомережевого роумінгу. Можна спробувати зареєструватися у всіх мережах – іноді й «заборонена» мережу пускає в роумінг, а «доступна» залишається недоступною.

Так, московські абоненти МТС, перебуваючи у Санкт-Петербурзі, можуть зареєструватися як у мережі МТС, так і в Мегафоні, незважаючи на те, що в домашній зоні Мегафон є забороненою мережею. Можна встановити переважні мережі – для того, щоб телефон в першу чергу «причіпляти» до них і не перестрибував в інші доступні мережі. Для розглянутого вище прикладу роумінгу в С.-Петербурзі бажано встановити мережу МТС в якості кращою, так як дзвінки у мережі Мегафон обійдуться значно дорожче.

Залежно від моделі телефону, мережа МТС може опізнаватися як MTS, RUS MTS, MTS RUS (в Білорусії – 257 02, BY 02, MTS BY); Мегафон – як MegaFon, мегафон, NWGSM, RUS NWGSM, North-West GSM і т . д. Іноді замість назви мережі можна побачити цифри: 250 03, RUS 19, CC 250 NC 20 і т.п. Це означає, що в прошивці (програмному забезпеченні) телефону відсутня інформація про даному операторі (що не заважає телефону працювати в цій мережі), і на екрані відображається не назва оператора, а код мережі. Кожна GSM-мережа має свій п'ятизначний код (не плутати з телефонним кодом!) Перші три цифри (CC, country code) – код країни, останні дві (NC, network code) – код оператора.

Так, СС Росії – 250, Україна – 255, Білорусі – 257; CC 250 nс 01 – МТС, 02 – Мегафон, 99 – Бі Лайн). Іноді на сім-карті записаний SPN (service provider name) – логотип, який відображається на дисплеї замість коду мережі: так, абоненти Джинс (МТС) бачать напис «MTS RUS», незалежно від моделі телефону та його прошивки. На деяких телефонах SPN видно і в роумінгу в інших мережах поряд з назвою гостьовій мережі.

Якщо телефон не може зареєструватися в жодній мережі (в цьому випадку замість назви оператора на екрані з'являється напис «SOS only», «112 only», «Тільки SOS» і т.п.), то, як правило, можна безкоштовно подзвонити по номером 112. Залежно від оператора, дзвінок буде направлений в службу порятунку, міліцію / поліцію або довідкову. Дзвінки за номером 112 можливі навіть за відсутності сім-карти і із заблокованою клавіатури.

Найбільша зона обслуговування в Росії – у МТС. У регіонах, в яких працює мережа МТС та дочірніх компаній, як правило, зв'язок мається у всіх основних містах і на трасах. Крім Росії, мережу МТС діє в Білорусії і на Україні (UMC). На сайті МТС є дуже докладні великомасштабні карти покриття.

У мережі МТС діє єдина система прийому платежів і «федеральні» карти оплати, що дозволяють заплатити за телефон майже у всіх регіонах, де працює МТС. Недолік внутрішньомережевого роумінгу МТС – різна вартість дзвінків в обласний / регіональний центр і за його межі. Вихідні дзвінки по області в роумінгу коштують на 20 центів дорожче, ніж дзвінок в обласний центр, навіть якщо абонент дзвонить в те місто, в якому в даний момент знаходиться!

А дзвінки на будь федеральні номери інших операторів тарифікуються по максимальному тарифу – 0.74 у.о. При цьому дзвінки на будь-який телефон МТС коштують всього 19 центів, що входять (у тому числі входять до МТС) і вихідні місцеві – 29 центів.

Покриття Бі Лайн порівнянно з покриттям МТС у Центральному регіоні і в Західному Сибіру і значно перевершує його на Кавказі і в Поволжі (дані на початок 2005 р.). Однак Бі Лайн лише нещодавно почав працювати на північному заході Росії і на Уралі, а в Східному Сибіру і на Далекому Сході відсутнє взагалі. Карти покриття на сайті менш докладні і не завжди відповідають дійсності – іноді на них показано лише плановане покриття. Ще один недолік Бі Лайн: необхідність мати 50 у.о. на рахунку для підключення національного і міжнародного роумінгу.

При меншій сумі на рахунку телефон зможе зареєструватися тільки в мережі Бі Лайн, а також в мережах Київстар (Україна) і Turkcell (Туреччина). Роумінг відключається при зниженні залишку на рахунку до 20 у.о. До безперечних переваг Бі Лайн можна віднести наявність GPRS практично на всій території покриття, а також єдині карти оплати «Бі +» по всій Росії.

Третій оператор – Мегафон – добре працює в Північно-Західному регіоні, в Поволжі, на Уралі і Кавказі. В інших місцях покриття Мегафона поки досить умовне. Єдині карти оплати з'явилися зовсім недавно і продаються не у всіх регіонах, тому з поповненням рахунку можливі проблеми.

Відсутні і єдині номери довідкових служб: якщо в МТС і Бі Лайн, набравши 0890 і 0611 (або 0622) відповідно, можна безкоштовно зв'язатися з місцевим call-центром (який при необхідності може перемкнути на абонентську службу у вашому місті), то в Мегафоні такий можливості немає. Відмінна риса Мегафона – безроумінговое простір усередині однієї ліцензійної зони (наприклад, Поволжя чи Уралу).

Так, абонент Мегафона, виїхавши в сусідню область, не потрапляє в роумінг, як абоненти МТС або Бі Лайна, а продовжує користуватися телефоном за тим самим тарифом та на тих же умовах, що і вдома. В інших ліцензійних зонах діє внутрішньомережний роумінг, причому вартість всіх вхідних і вихідних дзвінків по Росії в цьому випадку однакова – 25 центів + ПДВ.

Внутрішньомережний роумінг є і в мережах великих регіональних операторів: СМАРТС, що охоплює майже всі Поволжі від Ярославля до Астрахані; Теле2.

Незалежно від того, де знаходиться абонент, номер його телефону залишається незмінним, і дзвонити на нього можна точно так само, як якщо б абонент знаходився в своєму місті. Кожен «федеральний» код (903хх, 910хх і тд.) Відповідає певному регіону і оператору, і дзвінки на нього оплачуються так само, як і на міські номери, тобто безкоштовно з «рідного» міста, а з інших місць – як міжмісто. У деяких країнах, у тому числі країнах СНД (Україна, Казахстан) дзвінки на стільникові із звичайних телефонів є платними, незалежно від того, де знаходиться абонент, зате входять на стільникові безкоштовні.

Правила набору номера в різних мережах різні. Іноді в місто перебування можна дзвонити без коду, але найчастіше він потрібний. Загальноприйнятий формат набору: + [код країни] [код міста] [номер]. У разі дзвінка до Москви: +7 095 ххххххх, до Києва: +380 44 ххххххх. Рекомендується зберігати номери в записнику телефону в міжнародному форматі (через «+7», а не «8»), тим більше що для відправки SMS номер необхідно вводити саме так. Проте в деяких країнах СНД бажано набирати номери традиційним способом: 8? 10 – [код країни] – це може виявитися значно дешевше.

Так, оператор Geocell (Грузія) дзвінки на номери, набрані через + [код країни], тарифікує майже в 5 разів дорожче, ніж набрані через 8? 10! А деякі оператори дозволяють дзвонити за допомогою IP-телефонії за нижчими розцінками – в цьому випадку правила набору відрізняються від зазначених вище.

У роумінгу всі дзвінки обходяться набагато дорожче, ніж удома, а вхідні оплачуються по міжміським тарифами. Всі дзвінки будуть тарифікуватися тільки похвилинно, тобто за розмову тривалістю 1 хв. 1 сек. візьмуть вартість двох хвилин.

Тому абонентам однієї і тієї ж компанії, які знаходяться в одному і тому ж місці, дзвінок один одному обходиться недешево: один заплатить за дзвінок додому, а другий – за вхідний. Вартість вхідного дзвінка складається з двох частин: вартості дзвінка з міста, в якому ви підключені, до місця, в якому ви перебуваєте (за тарифами свого оператора) та вартості вхідного дзвінка за тарифами гостьовій мережі.

Зарубіжні оператори, як правило, не беруть грошей за вхідні дзвінки (виключення рідкісні), тому немає різниці, в якій мережі реєструватися для вхідних дзвінків: Ви платите тільки своєму оператору за доставку виклику. Але в Росії і на Україні, в залежності від вибору мережі, вартість вхідного дзвінка може відрізнятися в кілька разів!

Що стосується вихідних дзвінків, то з ними можна добре «попасти» на гроші. Наприклад, в Іспанії та деяких інших країнах Європи, крім звичайного поминутного тарифу, стягується плата за з'єднання, яку візьмуть навіть у тому випадку, якщо абонент не зняв трубку або недоступний. У США і Канаді відлік часу дзвінка ведеться з моменту виклику, а не з моменту з'єднання.

При дзвінках на місцеві стільникові мережі має сенс вибрати саме ту мережу, абоненту якої ви дзвоните: дзвінки абонентам чужих мереж можуть коштувати набагато дорожче. Безкоштовні пороги в кожній мережі різні і можуть варіюватися від 3 до 10 секунд, або відсутні. Але не слід довіряти показаннями лічильника на телефоні – тарифікація здійснюється виключно на підставі даних комутатора, а він може порахувати, що ви поговорили на секунду більше, і здерти за повну хвилину. У випадку, коли вхідні дзвінки істотно дорожче вихідних, можна «відбивати» дзвінки і передзвонювати по визначеним номерам.

Щоб уникнути зайвих витрат, можна спілкуватися за допомогою SMS або тимчасово підключитися до місцевого оператору (див. нижче). Всі оператори стандарту GSM підтримують можливість відправки SMS (short message service) – текстових повідомлень на інші телефони, причому не тільки з трубок, але і через інтернет, по e-mail та ICQ. На відміну від дзвінка, вартість якого в роумінгу може досягати 1-2 доларів, СМС обійдеться в 5-20 центів. Вхідні СМС, як правило, безкоштовні (виключення украй рідкісні), а в деяких мережах можуть бути безкоштовними і вихідні повідомлення.

Використання мобільного інтернету та WAP в роумінгу також загрожує значними витратами.

Послуги на основі GPRS / EDGE (включаючи ММS) тарифікуються за розцінками, які набагато вище тарифів російських операторів: вартість 1 Мб може досягати 10-15 доларів. Звичайний WAP (з використанням комутованого з'єднання) буде протаріфіцірован як міжміський або міжнародний дзвінок за номером WAP-шлюзу, тому має сенс поміняти налаштування WAP, вказавши номер доступу гостьового оператора. Якщо ж ви використовуєте телефон в якості звичайного dial-up модему, то краще придбати картку для доступу в інтернет від місцевого провайдера і виходити в мережу через його модемний пул.

Для перевірки балансу можна використовувати SMS, USSD або інтернет-сервіс, якщо оператор надає дані послуги. У першому випадку можна відправити повідомлення на спеціальний номер (або скористатися сим-меню), і у відповідь прийде повідомлення про поточний баланс. У домашній зоні така послуга безкоштовна, але в роумінгу доведеться заплатити за вихідне SMS.

У другому випадку потрібно набрати певну комбінацію цифр (наприклад, * 102 #) і кнопку виклику, і інформація про баланс висвітиться прямо на дисплеї телефону. У цьому випадку ви не платите за запит, навіть перебуваючи в роумінгу. Таким же чином можна активувати карти експрес-оплати, підключати та відключати додаткові послуги.

Джерела інформації:

diwaxx.ru – "Посібник для початківця роумерів"

ru.wikipedia.org – матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії


Category: Медицина і здоров'я

Comments (Прокоментуй!)

There are no comments yet. Why not be the first to speak your mind.

Leave a Reply