Що таке біхевіоризм?

Біхевіоризм – напрям у психології, що визначило вигляд американської психології в XX сторіччі, радикально перетворив всю систему уявлень про психіку. Його кредо висловлювала формула, згідно з якою предметом психології є поведінка, а не свідомість. (Звідси і назва – від англ. behavior, поведінку.) Оскільки тоді було прийнято ставити знак рівності між психікою і свідомістю (психічними вважалися процеси, які починаються і закінчуються у свідомості), виникла версія, ніби, усуваючи свідомість, біхевіоризм тим самим ліквідує психіку.

Справжній сенс подій, пов'язаних з виникненням і стрімким розвитком біхевіорістского руху, був іншим і полягав не в анігіляції психіки, а в зміні поняття про неї.

Історична довідка
Понад сторіччя тому у всьому світі почався посилений ріст промислового виробництва, особливе місце в цьому належало США. За витоків свого виникнення США були продовженням європейської цивілізації, стаючи найбільшою державою світу з гігантською індустрією.

У зв'язку з цим виникнення нових соціально-економічних відносин сприяло появі такого течії в філософії, як прагматизм (вчення, що виникло в 70-х роках 19 століття в США, що визнає істиною лише те, що дає практично корисні результати).

Прагматизм у свою чергу дав путівку в життя біхевіоризму (Behavior – поведінка) у психології. Виникненню біхевіоризму сприяла поява розробки умовних рефлексів в психології і розвиток зоопсихології, як експериментальної гілки психології.

Американський психолог Джон Уотсон в 1913 році визначив психологію як науку про поведінку, заперечуючи категорію свідомості, посилаючись на методику І.П. Павлова про умовні рефлекси.

Більш далекій прародителькою біхевіоризму можна вважати давню традицію асоціацій, засновану на припущенні, що наша психіка при отриманні інформації пов'язує її з попередньою інформацією, тобто виникають асоціації. При цьому вважалося, що при народженні наш розум не має ніякої інформації про навколишній світ, у міру зростання людини, він пізнає навколишній світ, і створюються асоціації.

У 30 – 50 роки минулого століття Б. Скіннер розробив саму крайню форму біхевіоризму, яка полягала в концепції, що пізнання – це тільки набір відносин "стимул-реакція", а зовсім не вид розумової діяльності. У його розумінні мислення, як і зовнішня поведінка, складається з дій, що залежать від навколишнього середовища і від стимулів одержуваних від неї.

Джерела інформації:

  • ru.wikipedia.org – біхевіоризм, методи та розвиток;
  • effecton.ru – сенс, значення, здобутки і проблеми біхевіоризму.

Category: Наука та освіта

Comments (Прокоментуй!)

There are no comments yet. Why not be the first to speak your mind.

Leave a Reply