Що таке Абвер? – Ч. 2

і про місце висадки союзників в Африці (операція «Факел»). У 1944 р. через Шмідта англійці підсунули німцям чергову дезінформацію про висадку союзницького десанту в районі протоки Па-де-Кале. Абвер до кінця вірив своєму агентові, нагородивши його двома залізними хрестами. Успішному проведенню операції «Дабл крос» сприяло й те, що англійці мали можливість контролювати результати практично всіх своїх дій. Справа в тому, що в результаті спільних зусиль фахівців Бюро шифрів польської Експосітури, французької розвідки та англійської МІ-6 був розкритий шифр «Енігми», німецької шифрувальної машини, масово застосовувалася у Вермахті, ВПС і ВМФ Німеччини. Ще в 1931 р. французами був завербований співробітник німецької Шіфрштелле Ганс тіло Шмідт, аж до свого арешту в 1943 р. регулярно сообщавший відомі йому дані про шифри «Енігми» і її модернізаціях.

У відношенні США в 30-і роки Абвер вів в основному економічну розвідку, основну увагу приділяючи можливостям промисловості з випуску військової продукції. Інформація надходила через німецькі фірми, що входили в транснаціональні корпорації і мали вплив на американських компаньйонів. Засилання агентів, як правило, здійснювалася через Аргентину і Бразилію, після попередньої легалізації в цих країнах. Пряма закидання агентів виявилася неефективною. Так, у 1942 р. на американське узбережжя з підводного човна були висаджені 8 агентів-диверсантів з Абвера-II, колишніх громадян США німецького походження, з метою проведення диверсій на військових заводах. Протягом двох тижнів всі вісім агентів були заарештовані.

Діяв Абвер і проти нейтральних країн. У 1940 р. з метою припинення поставок в Англію швейцарського агата – компонента детонаторів зенітних снарядів – диверсантами Абвера був підірваний віадук в Південній Франції, при цьому був знищений залізничний склад з сировиною. Канаріс в передвоєнні роки налагодив тісні контакти та обмін інформацією із спецслужбами Австрії, Румунії, Фінляндії, Угорщини, Естонії, Італії, Японії, Іспанії. Начальник відділу інформації (розвідки) австрійського Генштабу підполковник Ервін фон Лахаузен-Віврмон ще з 1937 р. співпрацював з Абвером, а після аншлюсу передав Канарісу картотеки і досьє спецслужб міністерства оборони Австрії. Мало того, Лахаузен став офіцером абверу, а з 1939 р. очолив відділ Абвер-2.

Особливо слід зупинитися на діях Абвера в Іспанії. Канаріс ще до свого призначення шефом Абверу, виконуючи завдання командування ВМФ, встановив зв'язки з керівництвом іспанських спецслужб, високопоставленими іспанськими військовими і політиками, створив в Іспанії агентурну мережу. З опорою на ці зв'язки було підготовлено путч генералів. Після загибелі в авіаційній катастрофі генерала Санхуро агент Абверу нима організував перекидання німецьким літаком з Канарських островів в Марокко генерала Франко, де той очолив путчистів. Під час громадянської війни саме Канаріс наполіг на проведенні операції «Чарівний вогонь», в ході якої Німеччина надавала франкистам матеріально-технічну допомогу, а військовослужбовці Вермахту і Легіон Кондор брали безпосередню участь у бойових діях проти республіканців. Абвер організував кілька резидентур на території Іспанії, які спільно з франкістської СІФНЕ з перемінним успіхом вели боротьбу з розвідкою республіканців, агентурою НКВД та ГРУ, протидіяли поставкам зброї з СРСР, організовували диверсії на кораблях і в портах. Аж до кінця Другої світової війни Іспанія залишалася однією з основних баз Абвера, з якою німецька розвідка діяла проти Англії та США. Після створення 4 лютого 1938 Верховного командування збройних сил (ОКВ) Абвер увійшов до його складу в якості Управління розвідки та контррозвідки як Управління ОКВ «Закордон-Абвер».

Структура Абвера
Центральний апарат Абвера, підпорядковувався безпосередньо Канарісу, складався з п'яти відділів. Відділом Абвер-1 (А-1) керував полковник Ганс Пікенброк, очолював розвідку Абвера з 1936 по 1943 рік. Він відповідав за організацію агентурної розвідки за кордоном і добування військової, політичної та економічної інформації про інші країни. Відділ був організований за географічним та галузевим принципом і складався з 12 підвідділів. Підрозділ 1-Z здійснював загальне керівництво. 1-H ост, 1-H вест і 1-H норд відповідали за ведення агентурної розвідки у відповідних регіонах. 1-L вів розвідку в інтересах Люфтваффе, 1-M – Рейхсмаріне. 1-I і 1-I/Lw здійснювали розвідку технічними засобами, в т.ч. аерофотозйомку території іноземних держав. Промисловим шпигунством займався підвідділ 1-Wi. 1-КО відав питаннями мобілізації. 1-G відповідав за технічне забезпечення агентів, виготовлення фальшивих документів, і мав відповідні лабораторії. Радіозв'язок з агентами здійснював підвідділ 1-i. Відділ Абвер-2 відповідав за проведення диверсій за кордоном та в тилу військ супротивника, організацію «п'ятих колон», ведення психологічної війни. Очолював відділ майор Гельмут Гроскурт, а з кінця 1938 р. – полковник Ервін фон Лахаузен-Віврмонт. До складу відділу входили підвідділи 2-А (адміністрація), «Вест», «Ост» і «Зюйд-ост», морське підрозділ і лабораторія. Абверу-2 також підпорядковувалися диверсійна школа (2-Ті), ескадрилья «Гартенфельд», що призначалася для закидання агентів, і сформований в жовтні 1940 р. на базі т.зв. «Батальйону Баулер» полк особливого призначення «Бранденбург-800». Відділом Абвер-3 спочатку керував майор Рудольф Бамлер. Навесні 1939 р. його змінив підполковник Франц фон Бентівеньі, який очолював Абвер-3 до літа 1944 р. Відділ вів контррозвідувальну роботу у збройних силах і військовій промисловості, стежив за збереженням військової таємниці в усіх установах Рейху, а також займався впровадженням агентів в іноземні спецслужби.

Після початку Другої світової війни в функції Абвера-3 була включена боротьба з антифашистським опором в Німеччині та окупованих країнах. У своїй роботі Абвер-3 тісно співпрацював з Гестапо і Службою безпеки (СД). У відділ Абвер-3 входили 15 підвідділів. Підрозділ 3-А займався адміністративними питаннями, 3-В – загальними питаннями безпеки. Військовою контррозвідкою в сухопутних військах, ВПС і ВМФ займалися відповідно 3-Н, 3-L і 3-M. Підрозділ 3-Wi здійснював контррозвідувальну захист промисловості. 3-G був аналітичним підрозділом. 3-D проводив операції з дезінформації спецслужб противника. Підвідділи 3-N і 3-K відповідали за контррозвідку в засобах масової інформації і радіомовлення. 3-U був навчальним підрозділом Абвера-3. 3-Z займався питаннями військової безпеки. 3-K здійснював контррозвідувальну обслуговування таборів для військовополонених та вербував там агентів. 3-F відповідав за ведення контррозвідки за кордоном, тобто агентурне проникнення в спецслужби інших держав. Підвідділ 3-F/Fu, т.зв. Функабвер, вів радіоперехоплення і радіопеленгації на всій території Німеччини і в окупованих країнах, а також здійснював криптоаналіз перехоплених шифровок. Саме Функабвер визначив точне місцезнаходження радіостанцій «Червоної Капели». У 1936 р. в рамках Абвера-3 Канаріс створив польову таємну поліцію ГФП (Гехайме Фельдполіцай) із завданням надання допомоги контррозвідці в проведенні арештів і допитів. ГФП також виконувала функції військової поліції. Начальник ГФП полковник Абверу В. Крішбаум, що мав ранг «фельдполіцай-шеф дер Вермахт», в розпал Другої світової війни довів чисельність польової таємної поліції до 7 тисяч чоловік. У 1942 р. функції ГФП були передані СД. Відділ «Аусланд» («Закордон»), очолюваний Л. Бюркнером, складався з 17 підвідділів. Він здійснював взаємодію з Міністерством закордонних справ, керував роботою військових аташе, збирав інформацію шляхом вивчення відкритих джерел – іноземної літератури, преси та радіопередач.

Центральний відділ Абвера – відділ Z, складався з 7 підвідділів і займався адміністративними, кадровими, фінансовими та юридичними питаннями, вів центральний архів і картотеку агентів. З вересня 1938 по квітень 1943 відділ Z очолював полковник Ганс Остер, колишній одночасно помічником Канаріса. В якості військової розвідки Абвер брав безпосередню участь у підготовці захоплення Чехословаччини, розв'язуванні війни з Польщею та Францією. Як один з успіхів Абвера слід зазначити захоплення архіву польської розвідки. Поляки його знищити не встигли, і агенти Канаріса знайшли бункер з архівом. На шести вантажівках захоплені матеріали були вивезені в Берлін. Німцям дісталася картотека польських агентів в СРСР і країнах Європи, добута поляками інформація про дислокацію радянських і британських військових частин. Згодом ці дані використовувалися при плануванні операцій «Морський лев» і «Барбаросса», а виявлені польські агенти балі частково перевербувати Абвером. У червні 1941 р. командування ОКВ, незадоволене зростанням впливу Канаріса, його втручанням у військові питання, засліплене успіхами Вермахту на Заході, ініціювало підписання т.зв. «Директиви Йодля», згідно з якою Абвер мав право вести агентурну роботу тільки в прифронтовій зоні. Тим самим відсікалися всі стратегічні завдання, а сам Абвер зводився до звичайної тактичної розвідки, підконтрольної військовим. Однак бліцкриг провалився, і обмеження, накладені «директивою Йодля», були скасовані Гітлером вже в Наприкінці вересня 1941 р.

Абвер у війні проти СРСР
З другого кварталу 1941 р. німецько-фашистська розвідка почала агентурне наступ в прикордонні райони Радянського Союзу. Перед диверсійно-розвідувальними групами і терористами-одинаками до початку військових дій були поставлені наступні завдання: створювати склади зброї, бази і майданчики для парашутних десантів; встановлювати орієнтири для повітряних бомбардувань військових, промислових і транспортних об'єктів; вербувати кадри сигнальників для цілевказівок авіації; організовувати антирадянські банди; здійснювати вибухи, підпали, порушувати зв'язок, отруювати джерела води.

З травня гітлерівські лазутчики почали свою «роботу» – зокрема, підпалювали склади, ліси, торфорозробки і т.д. Тільки в прикордонному Таурагскій повіт Литовської РСР вигоріло близько 400 га лісу, в Тракайський – 200 га. На гасіння пожеж були кинуті прикордонники, військові частини і місцеві жителі. Останні надавали велику допомогу в затриманні диверсантів-терористів. Ось чому з 18 по 22 червня 1941 р. на одному тільки мінському напрямі органи державної безпеки затримали і знешкодили 211 диверсійних груп і поодиноких диверсантів-терористів. Тільки в серпні 1941 р. на Кіровської та Жовтневої залізницях німцями було скоєно 7 диверсій.

Начальник німецької розвідки адмірал Канаріс і керівники абвер-II полковники Лахузен і Штольц створили під Варшавою орган Валі-II в цілях підвищення ефективності диверсійно-терористичних операцій на Сході. Йому підпорядковувалися диверсійні абвер-команди, що складаються з трьох і більше диверсійних абвер-груп (201, 202, 203, 204 і т.д.) кожна. Ці команди і групи безпосередньо придавались групам армій і арміям. Вони повинні були руйнувати радянський тил на головних оперативних і стратегічних напрямах. Центральний відділ абвер-II, фронтовий відділ Валі-II і абвер-команди мали при собі школи і курси, де готувалися відповідні «фахівці». Такі ж кадри навчалися і у відомстві Гіммлера – СД.


Category: Різне

Comments (Прокоментуй!)

There are no comments yet. Why not be the first to speak your mind.

Leave a Reply