Коли дитина просить вибачення

kogda rebjonok prosit proshhenija rutvet 1 Коли дитина просить вибачення

Ситуації бувають різні. Бувають і такі, коли нашкодили діти «звалюють» провину один на іншого, а хто ж з них дійсно винен? У такій ситуації просто необхідно розібратися, адже якщо цього не зробити, може постраждати невинний. А це не доросла людина, але сприйнятливий дитина, яка тільки вчиться жити. І наслідки можуть бути самі різні: замкнутість, відстороненість, брехливість. Поговоріть з кожним з учасників ситуації окремо. Найголовніше – це пам’ятати, що діти ще поки не вміють брехати, а якщо й намагаються, то тримаються не дуже довго. Тому чим правильніше питання ви будете задавати, тим швидше все проясниться. Якщо ви розумієте, що правильно розібралися в ситуації і дитина дійсно винен, також у розмові можете схилити дитини до визнання його власної провини.

Якщо ж дитина відмовляється просити вибачення, а він дійсно винен, потрібно дати йому час. Пам’ятайте, що у зворотному випадку ви вбиваєте в дитині його щирість! Відведіть дитину в сторону, поговоріть з ним. Якщо розмова не вдається – дайте дитині деякий час побути одному, подумати над своєю поведінкою. Тільки коли ви переконаєтеся, що дитина дійсно усвідомив свою неправоту, можете наполягати на тому, щоб він просив вибачення. Іноді сам факт усвідомлення неправоти дорожче, ніж своєчасне нещире «пробач». Категорично не можна залучати дитину до публічного вибачення. Визнання власної провини – це не ганьба! Це етап дорослішання людини. Присутні при вибаченні інші діти, як і вибачається, будуть боятися опинитися в такій же ситуації, а звідси – і брехливість, і боязнь аудиторії, а іноді навіть і зловтіха. А та дитина, перед ким вибачаються, може як відчути себе реальної жертвою кривдника (виникає невпевненість у собі), а й також випробувати зловтіха.

Підвищення голосу, образливі слова і фрази – це не педагогічний метод, це загострення конфлікту і підрив вашого авторитету. З дитиною потрібно розмовляти спокійно. Тоді дитина буде з часом усвідомлювати, що його розуміють і люблять, а це безсумнівний плюс у вашому виховному процесі. Питання повинні бути зрозумілими, простими, послідовними. Щоб навчити дитину просити вибачення, потрібно йому пояснити, навіщо це потрібно і чому так важливо. Якщо дитина не буде усвідомлювати значення слів «пробач», «вибач» – то все тоді марно, ви просто будете битися об стіну. Пам’ятайте, що природою в дітях усвідомлення цього не закладено, це потрібно виховувати. Не потрібно недооцінювати дітей – вони здатні мислити, їх тільки потрібно розвивати в правильному напрямку. Дитина повинна зрозуміти, в чому конкретно він неправий, і намагатися виправити це. Дитина повинна розуміти, що він хороший, просто припустився помилки, яку він може виправити.

Провинився дитина, визнавши свою провину, відчуває свою незахищеність. Не стискаючи палицю з покаранням. Те, що він може полагодити або виправити – змусьте його це зробити. Якщо ж дитина, наприклад, випадково розбив вазу, нехай і не дорогу, він повинен знати, що надалі повинен бути обережнішим, акуратніше – вчіть думати над наслідками своєї поведінки. Якщо ж, наприклад, розбита річ дорога – самі не забувайте, що ваша дитина дорожче! Покарання має бути таким же, як і при більш дешевої вазі. Дитина повинна розуміти, що кожну річ треба берегти, дорогу або дешеву, свою або чужу.

Якщо у вас є діти, то це не означає, що ви завжди в усьому мають рацію. Ні. Це поширена помилка батьків, якій навчаються діти. Вони беруть з нас приклад – це незаперечна істина, але й можуть робити все абсолютно навпаки, що є показником упущення у виховному процесі. Якщо ви були неправі з дитиною, чи просили ви у нього вибачення? Ні? А чому тоді він повинен це робити? Не турбуйтеся, він буде вас поважати за це ще більше, він буде вважати це правильним, само собою зрозумілим.

Шановні батьки, пам’ятайте завжди, що любов до дітей повинна виявлятися в кожному вашому слові, зверненому до нього, в кожному вашому русі і дії. Виховувати дітей важко, але ж у цьому і повинна проявлятися ваша любов до них. Не варто балувати дитину, але й не варто надмірно до нього чіплятися. Скрізь має бути міра. Розмовляйте з дитиною, допомагайте йому розібратися в собі. Визнання неправоти – гідний вчинок людини. І дитина повинна знати це, але і вічно картати себе за щось і вибачатися теж не повинен. Піднесіть цей аспект виховання правильно.

«Так, я був неправий. Я зрозумів. Прости мене. Я виправлю ». Адже це не тільки слова, а ваша перемога, шановні батьки, ваша заслуга. Ви змогли достукатися до своєї дитини. Він виріс розуміючою людиною, що не боїться відповідальності, не боягузом, а шляхетною людиною, готовим вислухати і зрозуміти іншого, він здатний прощати … Прям як ви, пам’ятаєте, коли він якось у дитинстві розмалював всі шпалери …


Category: Діти

Comments (Прокоментуй!)

There are no comments yet. Why not be the first to speak your mind.

Leave a Reply