Яка історія Зімбабве? – Ч. 2

Ця безкомпромісна позиція ОТРИМАНО підтрімку білих віборців, и Ян Сміт здобув переконливим Перемогу на вибори в травні 1965. Колі стало ясно, Що Британський уряд Гарольда Вільсона НЕ піде на Використання військової сили для наведення порядку, 11 листопада 1965 режим Сміта в односторонньому порядку проголосують незалежність Південної Родезії. На тій момент чісельність білого населення Країни становила 250 тис.. ОСІБ, з них прінаймні половина пріїхала після 1953.

Афріканське населення стає бл. 6 млн. чоловік. Незалежність Родезії не визнає жодних країна в Світі. Весь спектр з цієї обставини, а кож НЕ сумніваючісь в успіху нафтової блокади у відношенні Країни, Яка НЕ має виходе до моря, уряд Велікобрітанії Було Впевнений в швидкий крах білого Уряду Родезії. У 1965 булі пріпінені поставки НАФТА в Родезії по нафтогін з Бейра, а Британські Військові судна пріпінялі Інші можліві поставки з боку Мозамбікського протоки. У 1966 Рада безопасности ООН оголосів про введення торгових санкцій проти Родезії.

Однак завдякі тісній співпраці з расістською ПАР и португальці, правили в Мозамбіку, Родезія безперешкодно отрімувала Нафтуся залізніцею з Лоренсу-Маркиша (ніні Мапуту) в Мозамбіку и з ПАР. Введення ООН ембарго на закупівлі родезійського Тютюн, цукри, кукурудзи и мінеральної сировини, Що винне Було позбавіті режим валютних надходження, легко Долан з допомогами білих підпріємців Мозамбіку и ПАР. Більш того, ембарго на імпорт Зроби позитивний Вплив на родезійській економіку, оскількі захищені від конкуренції Місцеві Виробник налагоділі випуск багатьох товарів, раніше закуповується за кордоном.

Невдоволення Частина білих поселенців одностороннім проголошенням незалежності НЕ Завада владі Південної Родезії прідушіті афріканське рух протесту. На качанах 1960-х РОКІВ афріканські Політичні організації булі заборонені, а їх керівнікі арештовані. Тоді ж міністр закордоних справ Велікобрітанії Алек Дуглас-Хьюм Переконайся уряд Сміта Збільшити представництво афріканців в парламенті и перевіріті їх ставлені до існуючого режиму шляхом консультацій по групах.

У 1972 Великобританія Була готова візнаті незалежність Родезії, ЯКЩО комісія, очолювана британських юристом лордом Пірсом, переконається в тому, Що афріканці згодні з таким рішенням проблеми. Однак після чисельність заяв афріканців комісія Пірса в 1972 прийшла до висновка про ворожок ставленні більшості афріканців до режиму білих поселенців. У тому ж году методистский єпископ Абель Музорева очолював Афріканській національний рада, Який ставити трибуни опозіції.

Партизанська війна проти режиму Сміта Почаїв в кінці 1972, коли керовані Джос Тонгогарой афріканці здійснілі напади на білих фермерів на північному сході Родезії. Збройні загони Тонгорарі отрімувалі допомог Із Замбії, Танзанії, Китаю, Алжиру, а пізніше з Румунії та Югославії. Чім успішніше діялі партизани, тім бульш підтрімку отрімувалі смороду з країн Африки. Проти до революції 1974 в Португалії и переходу влади в Мозамбіку до прокомуністічніх Фронту Звільнення Мозамбіку (ФРЕЛІМО) у родезійській партізанів Не було постійніх баз на суміжніх теріторіях.

Після проголошення незалежності Мозамбіку в 1975 партизани ОТРИМАНО можлівість Вільно перетінаті кордони Родезії. Крім того, до кінця 1974 Партизанська рух не мало політічного керівніцтва. У тому ж году, Який БУВ відзначеній Руйнування португальської колоніальної сістеві в Афріці, УРЯД Велікобрітанії и ПАР зумілі переконаті Сміта звільніті з в'язниць бульш частина відних родезійській політічніх діячів, які перебувалі там з початку 1960-х років. Слідом за звільненням багатьох керівніків національно-визвольного руху Родезії в кінці 1970-х РОКІВ лідері Замбії та Нігерії доклалися Чимало зусіль для їх об'єднання в інтересах боротьбі проти режиму Сміта. Однак суперечності Між родезійській лідерамі булі занадто Великі. Єпископ Музорева прагнув зберегтись Свій Політичний Вплив.

Роль Нкомо Як одного з основоположніків національно-визвольного руху оскаржувались Інші політики. Ще в 1963 от нього відійшлі священик Ндабінінгі Сітоле и Шкільний вчитель-католик Роберт Мугабе. Ще одним потенційнім претендентом на роль лідера БУВ юрист и близьким соратник Тонгогарі Герберт Чітепо, альо в 1975 ВІН БУВ убитий при Загадкова обставинних в століці Замбії Лусаці. Мугабе, Який, перебуваючи у в'язниці, зумів перехопіті у Сітоле Керівництво ЗАНУ, після Звільнення відмовівся влаштуватіся разом з іншімі лідерамі в Лусаці и перевів штаб-квартиру своєї організації в Мозамбік. Зусилля Мугабе, спрямовані на завоювання Довіри борців, які діялі з теріторії Мозамбіку, в кінці кінців принесли плоди, и ВІН ставши Головною політичною фігурою в ЗАНУ, де переважалі Представники народу шона.

Як найстарший Лідер національно-визвольного руху, Нкомо Хотів, щоб Більше молоді суперники-шона візналі Як керівника опозіції. Колі цього не став, ЗАПУ створі з ндебеле власні партізанські частин. Діючі Головним чином у Північно-західніх районах Родезії, партизани ЗАПУ підрівалі Залізничні дороги, Приватні літакі та Інші об'єкти, Що належали білому населенню. Нкомо корістувався підтрімкою СРСР и розташовував базами на теріторії Замбії. Лідері Замбії и Танзанії Вимагай, щоб Мугабе и Нкомо об'єдналися и боролися з режимом білої меншості Під прапором єдиної організації, патріотичного фронту, и в 1976-1980 Дійсно Було проведено кілька спільніх бойових операцій. Однак Це БУВ Дуже неміцній союз, оскількі Мугабе и Його сподвижники віпробовувалі стійку неприязнь до Нкомо, Якого смороду звінувачувалі у зраді ідей національно-визвольного руху в 1960-і роки.

Після краху португальської колоніальної системи на півдні Африки Уряду Велікобрітанії и США стали домагатіся Закінчення Громадянської Війни в Родезії шляхом Досягнення компромісу. Дипломатичного Вирішення конфлікту шукала и ПАР. Незважаючі на неодноразові Спроба до збліження и чісленні конференції, в середіні 1970-х РОКІВ ніякого компромісного Рішення Не було Знайда.

Колі в 1978 війна призвели до значний Економічних и людських Втрата и з Родезії стали віїжджаті до тісячі білих на один місяць уряд ПАР и стояли за ним США зумілі переконаті Сміта передаті владу новому Уряду. ЗАНУ и ЗАПУ закликали своїх пріхільніків бойкотуваті парламентські вибори, прізначені на квітень 1979. В результаті на вибор переміг Афріканській національний рада Абеля Музореві, Який ОТРИМАНО верх над колись входила до ЗАНУ партією Сітоле.

Зрештою керівнікам країн Співдружності вдалині віробіті компромісну формулу, Яка дозволила Представникам Уряду Музореві и лідерам ЗАНУ и ЗАПУ взяти участь у констітуційній Конференції в Лондоні Восени 1979. Головував на ній міністр закордоних справ Велікобрітанії Каррінгтон витрати Чимало сил, дере Ніж учасникі дійшлі Згідно, Що передбачало ТИМЧАСОВЕ Відновлення в Родезії колоніального Управління Велікобрітанії, пріпінення Війни і негайне проведення віборів.

Перехідна Конституція Зімбабве з терміном дії з 1980 по 1990 містіла ряд статей, які забезпечувалі економічні прівілеї білому меншості щонайменш на десятіліття. Гарантувалося кож Збереження за 150 тис. білих 20 з 100 парламентських місць шляхом процедури Голосування по окремому ВИБОРЧИЙ списку. Ця процедура могла буті скасована до 1987 Ліше при одностайному рішенні парламентаріїв, ЩО, враховуючі представництво білих в парламенті, Було нереально. Крім того, в констітуції містіліся положення, Що заборонялі примусового викуп земли державою І Вступ в Країні однопартійної системи правління до 1990.

Як и у випадка з процедурою Формування складу парламенту, для Зміни ціх положень до встановленого констітуцією терміну потрібно одноголосний схвалення парламенту. На качанах 1980, після того Як партизани здали зброю и булі демобілізовані, в Країні Почаїв передвіборна кампанія. Кандидати від ЗАНУ и ЗАПУ балотуваліся за різнімі списками. Своїх кандідатів вісунулі и Політичні угруповання Музореві и Сітоле.

Уряди Велікобрітанії и ПАР очікувалі перемоги Нкомо и булі вражені успіхом Мугабе, Який здобув Перемогу на Хвилі своєї популярності в Період боротьбі за незалежність и Як представник найбільшої етнічної громади в Країні. За результатами віборів ЗАНУ ОТРИМАНО 63% голосів и 57 з 80 «афріканськіх» місць в парламенті, ЗАПУ – 20 місць и Національний афріканській рада Музореві – 3 Місця. Було сформовано уряд на чолі з Робертом Мугабе, і 18 квітня 1980 Зімбабве БУВ проголошеній незалежна держава.

Мугабе ввів до складу кабінету декількох відних представніків білої громади. На качанах 1980-х РОКІВ з ініціатіві Мугабе булі підвіщені закупівельні ціні на товарну сільськогосподарську продукцію, Що допомогло унікнуті масового результату білих фермерів з Країни. Підвіщення ЦІН Було з задоволенням зустрінута и дрібнімі афріканськімі фермерами. Незважаючі на постійні вимоги проведення земельної реформи, Прем'єр-міністр запевне білих землевласніків, Що їх власності НЕ загрожує конфіскація. Протяг першої половини 1980-х РОКІВ число білих фермерів зросла, хоча в цілому через імміграції чісельність білої громади скороти до 1985 до 95 тис. чоловік.

Колі в 1982-1984 в Південній Афріці Була сильна Посухів, Зімбабве зумів пережитого цею Важко годину набагато легшим більшості сусідніх держав завдякі того, Що ціні на сільськогосподарську продукцію булі вігідні Виробник, Що укупі з продуманість організаційнімі заходами дозволило Створити запаси продовольства. Хоча уряд займався регулюваня ЦІН и зовнішньої торгівлі та прідбало ряд підпріємств, воно НЕ прагнуло Изменить характер національної економікі, значний Частину якої контролювалі білі. За допомог найбільших іноземніх позик и безоплатній субсідій уряд зумів звесті до мінімуму шкоду від вивіз Капіталу у зв'язку з від'їздом Частина білих з Країни в першій половіні 1980-х років.

Регулярно виплачуючи необхідні суми за зовнішнімі позика, отриманого до 1965 и після здобуття незалежності, уряд Мугабе зарекомендувало себе надійнім партнером. Введення обмежень на імпорт дозволило Уряду своєчасно и за наміченім планом віплачуваті Зовнішні Борга, в кінці 1980-х РОКІВ навіть з'явилася можлівість знізіті частко експортно надходження, Що Йде на обслуговування зовнішнього Борг. У тій же година через імпортніх обмежень обсягах інвестіцій зменшівся, Що призвели до деградації інфраструктурі, скорочення промислового виробництва и сфери услуг. Частково через брак коштів, необхідніх для викуп земли та сільськогосподарського обладнання у білих фермерів, а кож внаслідок небажаних Уряду, Скут відповіднімі обмеження констітуції 1980, порушуваті звичних хід сільськогосподарського виробництва, процес переселення безземельних селянства НЕ форсувався.


Category: Наука та освіта

Comments (Прокоментуй!)

There are no comments yet. Why not be the first to speak your mind.

Leave a Reply