Яка історія компакт-диска?

Компакт-диск – оптичний носій інформації у вигляді диска з отвором в центрі, інформація з якого зчитується за допомогою лазера. Спочатку компакт-диск був створений для цифрового зберігання аудіо (т. зв. Audio-CD), проте в даний час широко використовується як пристрій зберігання даних широкого призначення (т. зв. «CD-ROM», «КД ПЗУ»). Аудіо-компакт-диски за форматом відрізняються від компакт-дисків з даними, і CD-плеєри зазвичай можуть відтворювати тільки їх (на комп'ютері, звичайно, можна прочитати обидва види дисків). Зустрічаються диски, що містять як аудіоінформацію, так і дані – їх можна і послухати на CD-плеєрі, і прочитати на комп'ютері. З розвитком MP3 виробники побутових CD-плеєрів і музичних центрів почали постачати їх можливістю читання MP3-файлів з CD-ROM'ов.

Абревіатура «CD-ROM» означає англ. «Compact Disc Read Only Memory» що в перекладі позначає компакт-диск тільки з можливістю читання. «КД ПЗУ» означає «Компакт-диск, постійний запам'ятовуючий пристрій». CD-ROM'ом часто помилково називають CD-привод для читання компакт-дисків (CD-ROM Drive).

Історія створення

Компакт-диск був розроблений в 1979 році компаніями Philips і Sony. На Philips розробили загальний процес виробництва, грунтуючись на своїй більш ранній технології лазерних дисків. Sony, в свою чергу, використовувала власний метод кодування сигналу PCM – Pulse Code Modulation, що використовувався раніше в цифрових професійних магнітофонах. У 1982 році почалося масове виробництво компакт-дисків, на заводі в місті Лангенхагені під Ганновером, в Німеччині. Випуск першого комерційного музичного CD був анонсований 20 червня 1982 Історія свідчить, що на ньому було записано альбом «The Visitors» групи ABBA. [1] Значний внесок у популяризацію компакт-дисків внесли Microsoft і Apple Computer. Джон Скаллі, тодішній CEO Apple Computer, у 1987 році сказав, що компакт-диски зроблять революцію у світі персональних комп'ютерів.

Існує версія про те, що компакт-диск винайшли не Philips і Sony, а американський фізик Джеймс Рассел [2], що працював в компанії Optical Recording. Вже в 1971 році він продемонстрував свій винахід для зберігання даних. Робив він це для «особистих» цілей, бажаючи запобігти дряпання своїх вінілових платівок голками звукознімачів. Через вісім років подібний пристрій було «незалежно» винайдено компаніями Philips і Sony.

Технічні деталі

Компакт-диск являє собою полікарбонатну підкладку товщиною 1,2 мм і діаметром 120 мм, покритого найтоншим шаром металу (алюміній, золото, срібло та ін) і захисним шаром лаку, на якому зазвичай наноситься графічне представлення змісту диска. Принцип прочитування через підкладку був прийнятий, оскільки дозволяє досить просто і ефективно здійснити захист інформаційної структури і видалити її від зовнішньої поверхні диска. Діаметр пучка на зовнішній поверхні диска становить порядку 0,7 мм, що підвищує завадостійкість системи до пилу і подряпин. Крім того, на зовнішній поверхні є кільцевий виступ висотою 0,2 мм, що дозволяє диску, покладеному на рівну поверхню, не торкатися цієї поверхні. У центрі диска розташований отвір діаметром 15 мм. Вага диска без коробки складає ~ 15,7 гр. Вага диска в звичайній (не «слім») коробці дорівнює ~ 74 гр.

Формат зберігання даних на диску, відомий як «Red Book», був розроблений компанією Philips. У відповідності з ним на компакт-диск можна записувати звук в два канали з 16-бітної імпульсно-кодовою модуляцією (PCM) і частотою дискретизації 44,1 кГц. Завдяки корекції помилок з допомогою коду Рида-Соломона, легкі радіальні подряпини не впливають на читаність диска. Philips також володіє всіма правами на знак «Compact Disс digital audio», логотип формату аудіо компакт-дисків.

Інформація на диску записується у вигляді спіральної доріжки так званих пітів (поглиблень), видавлених в полікарбонатною основі. Кожен піт має приблизно 100 нм в глибину і 500 нм у ширину. Довжина піта варіюється від 850 нм до 3,5 мкм. Проміжки між пітамі називаються Лендом. Крок доріжок в спіралі становить 1,6 мкм.

Розрізняють диски тільки для читання («алюмінієві»), CD-R – для одноразового запису, CD-RW – для багаторазового запису. Диски останніх двох типів призначені для запису на спеціальних пишучих приводах. У деяких CD-плеєрах і музичних центрах такі диски можуть не відтворюватися (останнім часом всі виробники побутових музичних центрів і CD-плеєрів включають в свої пристрої підтримку читання CD-R/RW).

Shape CD

Shape CD (фігурний компакт-диск) – оптичний носій цифрової інформації типу CD-ROM, але не строго круглої форми, а з обрисом зовнішнього контуру у формі різноманітних об'єктів, таких як силуети, машини, літаки, сердечка, зірочки, овали, у формі кредитних карток і т. д. Звичайно застосовується в шоу-бізнесі як носій аудіо-та відеоінформації. Був запатентований рекорд-продюсером Маріо Косс в Німеччині (1995). Зазвичай диски з формою, відмінною від круглої, не рекомендують застосовувати в комп'ютерних приводах CD-ROM, оскільки при високих швидкостях обертання диск може лопнути, що може призвести до повного виходу приводу з ладу.

Джерела інформації:

1. http://moikompas.ru/compas/cddisk – колективна база даних

2. Боухьюз Г., Браат Дж., Хейсер А. та ін Оптичні дискові системи = Principles of Optical Disc Systems. – М.: Радіо і зв'язок, 1991. – 280 с. – ISBN 5-256-00378-X
3. Марк Л. Чемберс. Запис компакт-дисків та DVD для "чайників" = CD & DVD Recording For Dummies. – 2-ге вид. – М.: «Діалектика», 2005. – 304 с. – ISBN 0-7645-5956-7
4. Е. Таненбаум. Сучасні операційні системи = Modern operating systems. – 2-ге вид. – Пітер, 2006. – 1037 с. – ISBN 0-13-031358-0


Category: Медицина і здоров'я

Comments (Прокоментуй!)

There are no comments yet. Why not be the first to speak your mind.

Leave a Reply