Яка біографія Юлії Тимошенко?

Юлія Григян народилася 27 листопада 1960 року в Днепропетровске.Окончів школу, у 1979 році пішла навчатися на економічний факультет Дніпропетровського держуніверситету за спеціальністю економіст-кібернетик.

Під час навчання, у 1979 році, вийшла заміж за Олександра Тимошенка, а у 1980 році народила доньку Євгенію.

У 1984 році Юлія Тимошенко закінчила університет з відзнакою і за розподілом, як це було в ті часи, пішла працювати інженером-економістом на Дніпропетровський машинобудівний завод ім. Леніна.

Кінець 80-х, початок 90-х – час розвиватися прообрази сучасних бізнес-структур – кооперативи. Нові можливості для молодих людей того часу стали першим поштовхом і першим кроком до власного бізнесу. У 1988 році Юлія і Олександр позичили 5 тисяч радянських карбованців і відкрили пункт надання послуг населенню. У народі такі пункти відеосалонами. Прибутки від першого підприємства пішли на розвиток мережі салонів.

З 1989-го по 1991 рік Юлія Тимошенко – комерційний директор Дніпропетровського молодіжного центру "Термінал".

З 1991 року – генеральний директор корпорації "Український бензин" (КУБ). Власний капітал і банківські кредити КУБ направила на закупівлю паливно-мастильних матеріалів. Саме такого напрямку бізнесу в ті часи найбільше потребувало суспільство: йшов 1991 рік – рік розвалу величезної державної та економічної структури, інфляції і майже миттєвої смерті українського сільського господарства.

Корпорація "Український бензин" стала основою для створення нової бізнес-структури "Єдині енергетичні системи України" (ЄЕСУ).

У 1995 році Юлія Тимошенко стає президентом ЄЕСУ. Корпорація пропонує нову модель забезпечення українських підприємств енергоносіями. Оскільки економіка, що пережила грошову реформу й інфляцію, страждала через брак обігових коштів, а підприємства – через відсутність досвіду ринкового менеджменту, корпорація взяла на себе питання збуту товарів підприємств, насамперед, Росії – головному постачальнику енергоресурсів у СНД. Отримані кошти ЕЄСУ повертала підприємствам, а частина з них лишалась у компанії як платня за здійснені поставки й надані послуги. Таким чином, у вітчизняну економіку надходили обігові кошти, які йшли на відновлення виробництва й заробітну платню робітникам підприємств. Також ЄЕСУ поставляла до Росії українські труби, металопрокат, продукцію важкої індустрії, отримуючи за це легально й економічно обгрунтовано газ і нафту.

Вже до 1997 року ліквідовано багатомільярдні борги України перед Росією за природний газ, поновлено міжнародні економічні відносини України з іншими державами у машинобудуванні, трубній промисловості, житловому будівництві та майже вдвічі збільшується потік української промислової продукції до Росії.

Так корпорація ЄЕСУ вийшла на той рівень розвитку, коли бізнес перестає бути лише бізнесом і перетворюється на найважливіший політичний фактор. Це призводить до того, що було розіграно популярний до сьогоднішнього дня сценарій: керівництву ЄЕСУ пред'явили борг перед "Укргазпромом" у 42 мільйони доларів, рахунки корпорації заарештували податкові служби, а Вищий арбітражний суд оштрафував ЄЕСУ на більш ніж 300 мільйонів доларів, звинувативши у порушенні валютного законодавства .

"Єдині енергетичні системи України" – п'ята за міццю на території СНД бізнес-структура переживала тоді не найкращі часи. Громадськість і ЗМІ говорили про замовлене цькування корпорації.

При такому розвитку подій перед Юлією Тимошенко постає вибір: або продовжувати нелегкий шлях у великому бізнесі в умовах кланової боротьби, або відмовитися від нього й піти у політику – щоб домогтися нарешті незалежності бізнесу від влади.

В кінці 1996 року Юлія Тимошенко балотується до Верховної Ради України у мажоритарному Бобринецькому виборчому окрузі № 229 Кіровоградської області, який віддав за її кандидатуру 92,3% голосів.

У 1997 році Юлія Тимошенко стає першим заступником голови партії "Громада".

З 1998 року – голова стратегічного комітету Верховної Ради з питань бюджету. Під час роботи на цій посаді Юлія Тимошенко розробила проекти Бюджетного і Податкового кодексів, нову систему пенсійного і медичного забезпечення, механізм погашення заборгованостей по пенсіях і заробітній платі. Також під керівництвом Юлії Володимирівни бюджетний комітет розробив програму "100 тижнів до гідного життя".

У 1998 році Юлія Тимошенко повторно стає депутатом Верховної Ради і знову очолює бюджетний комітет парламенту. Вона – автор удосконаленої системи міжбюджетних відносин і оптимізації державних соціальних програм, під її керівництвом розроблено законопроекти Податкового, Соціального кодексів, а також Пенсійна реформа.

Також 1998 рік – за видатні заслуги перед Українською православною церквою Юлія Володимирівна нагороджена орденом Святої Великомучениці Варвари.

У 1999 році Юлія Тимошенко очолює партію "Всеукраїнське об'єднання" Батьківщина ".

Крім того, у 1999 році Юлія Володимирівна захищає дисертацію на тему "Державне врегулювання податкової системи" і стає кандидатом економічних наук. На цьому наукова діяльність не закінчується: Юлією Тимошенко написано більше 50 наукових робіт.

У грудні 1999 року, коли об'єднана енергосистема України опинилася в ситуації катастрофічного браку запасів палива на електростанціях і платіжної кризи, Президент Леонід Кучма погодився на призначення Юлії Тимошенко в уряд Віктора Ющенка.

Так, 30 грудня 1999 року Юлія Тимошенко посідає пост віце-прем'єра з питань паливно-енергетичного комплексу. У цей період Юлія Володимирівна розробила "Енергетичну концепцію України" та антикорупційну програму "Чиста енергія", метою яких була ліквідація корупції та засилля кримінальних сил у паливно-енергетичному комплексі України. Налагодивши роботу на енергоринку, підготувала програму "Вугілля України". За підтримки прем'єр-міністра Віктора Ющенка Юлія Тимошенко виявила й оприлюднила тіньові схеми виводу за кордони держави капіталу з енергосектору.

Такі рішучі дії не всім прийшлися до душі, й реакція на нововведення Юлії Володимирівни не змусила себе чекати.

18 серпня 2000 Олександр Тимошенко разом із генеральним директором корпорації ЄЕСУ Валерієм Фальковичем затримані, а 21 серпня – заарештовані. За рік суд визнає незаконним перебування Олександра Тимошенко під арештом.

19 січня 2001 Юлія Тимошенко відправлено у відставку з посади віце-прем'єра.

13 лютого 2001 – арештовано за звинуваченнями Генеральної прокуратури, що громадськість розцінила як розправу над демократичним рухом. У березні Печерський районний суд Києва визнав безпідставність висунутих звинувачень і санкцію на арешт скасував.

У вересні 2001 року під час міжнародного Економічного форуму у Криниці Гурській (Польща) Юлія Тимошенко представляє Україну у списку претендентів на звання "Людина року Центрально-Східної Європи" і є єдиною жінкою серед них. Рівно через чотири роки, у вересні 2005-го, європейські експерти гідно оцінять діяльність Тимошенко на посаді прем'єр-міністра України й назвуть її "Людиною року".

У 2001 році після зникнення журналіста Георгія Гонгадзе в Україні спалахує великий політичний скандал, опозиція звинувачує діючого Президента Леоніда Кучму та інших високопосадовців у причетності до зникнення і загибелі журналіста. Гучний "касетний скандал", акція "За Україну без Кучми", напружена політична ситуація в країні призводять до того, що 9 лютого 2001 року Юлія Тимошенко стає ініціатором створення Форуму національного порятунку (ФНП) – громадського об'єднання, яке ставить перед собою мету усунути від влади злочинний режим Кучми. ФНП, до складу якого увійшли "Батьківщина", Українська республіканська партія, Українська консервативна республіканська партія, "Собор", Українська соціал-демократична партія, Українська християнсько-демократична партія і Патріотична партія, об'єднує розрізнені опозиційні сили.

У листопаді 2001-го учасники об'єднання приймають рішення перейменувати ФНП у Блок Юлії Тимошенко, і на чолі цієї політичної сили у березні 2002 року Юлія Тимошенко йде на парламентські вибори. За результатами виборів, Блок Юлії Тимошенко отримує більше 20 місць у Верховній Раді і формує свою парламентську фракцію.

Втім, напередодні виборів три політичні сили-учасниці перегонів, що стояли по один бік барикад під час Помаранчевої революції 2004 року, – Блок Юлії Тимошенко, блок "Наша Україна" і Соціалістична партія України – досягли попередньої домовленості про створення Коаліції демократичних сил у новому парламенті . Передбачалося, що та з трьох сил, яка отримає найбільшу підтримку виборців, матиме право висувати кандидатуру прем'єр-міністра.

За підсумками голосування 26 березня 2006 року, за Блок Юлії Тимошенко свої голоси віддали 22,29% виборців, забезпечивши перемогу Блоку у половині регіонів України та у Києві. Другою серед "помаранчевих" сил фінішувала "Наша Україна" (13,95%), третьою – Соцпартія (5,69%). Разом три демократичні сили отримують можливість сформувати парламентську більшість у 243 депутатських мандати.

Юлія Тимошенко закликає до якнайшвидшого створення демократичної коаліції і формування уряду, щоб нарешті дати людям результат, якого вони очікували протягом останніх років.

Джерело Інформації:

Біографія Юлії Тимошенко

Біографія Юлії Тимошенко

Біографія Юлії Тимошенко


Category: Різне

Comments (Прокоментуй!)

There are no comments yet. Why not be the first to speak your mind.

Leave a Reply