Чи впливає прогрес на людину?

vlijaet li progress na cheloveka rutvet 1 Чи впливає прогрес на людину?А ви пам’ятаєте старі фотоапарати «Зеніт», «ФЕД», «Зоркий» та інші? Ну, ті самі, що валяються в забутих ящиках у наших бабусь і дідусів? А адже колись саме вони правили цим світом, запам’ятовуючи його і зберігаючи для нас в чуттєвих чорно-білих фотографіях. А скільки зусиль потрібно було, щоб зробити один єдиний кадр, уявляєте? А часу? Зате, якими душевними виходили знімки. Нехай фотограф витратить хоч годину на одну фотографію, але його робота навіть у наш час викличе непідробне захоплення! А все чому? Тому, що тут є душа.Современние цифрові фотоапарати дають нам практично необмежені можливості. Ми приходимо і за один момент робимо десятки, а то й сотні кадрів, що не придивляючись до них, вважаючи, що, повернувшись додому, розберемося і виберемо найкращі. Круто? Ми зберігаємо наші цифрові фотографії в незакінчуваних пам’яті нашого комп’ютера. І нас адже майже ніколи не відвідує думка про те, щоб їх надрукувати. Що це? Ми називаємо це красивим словом «прогрес»! А що далі? Ми задихаємося, захлинаємося в цьому прогресі, давімся їм! Він усюди. Він дає нам простоту. Нам не треба думати, за нас все зробить техніка. Але щоб щось дати, потрібно щось взяти натомість. Прогрес забирає нашу душу.Ми ледь встигаємо за сучасним ритмом життя. Постійно кудись поспішаємо, ніби прагнемо швидше пройти наш шлях. Або прожити два життя за одну? Хтозна … Нас стало так багато. Так, так, саме за чисельністю! Але навіть у цій масі ми часто нещасні і одінокі.Помніте, як наші бабусі виходили заміж, а діди одружувалися раз і назавжди? Скажіть чесно, чи багато хто з нас здатні на таке? Для того щоб вийти заміж ми повинні перевстречаться з купою хлопців, а щоб одружитися – з купою дівчат! А все для чого? Для декількох років сімейного «щастя», щоб потім знайти краще, а потім ще краще і т.д.? Чи не так? А на смертному ложі ми, напевно, будемо мислити про те, що ж так і не зустріли того єдиного / ту єдину, що були призначені нам долею. Ах так, ми ж не віримо в долю! Ми самі робимо її, і прогрес нам на допомогу! Де наші душі? Де наші цінності? Чому ми так спокійно міняємо близьких людей? Чому сьогодні любимо одну людину, завтра іншого? Чому ми принижуємо, кажучи, що нова любов краще старої? А навіщо тоді були разом з таким поганим? А адже це, найчастіше, роки, витрачені в нікуди! А далі що? Ми будемо шукати нових батьків, тому що старі нас не влаштовують? Що нам заважає, адже ми це можемо! Ми індивідуальні, решта – нікчеми! Ми проживемо своє життя так, немов здійснюємо покупки в супермаркеті. Хороших людей покладемо в корзинку, а коли закінчиться їхній термін придатності – викинемо у відро для сміття, наплювавши в їх душі! Якщо, звичайно, у них ці душі мають місце бить.Так що ж це? Вища ступінь розвитку людства або падіння на саме дно? Кожен вирішує для себе.Я коли ми помремо, чи буде чого вилітати з нашого тіла, щоб угору до небес? Бути може, нам варто бути трішки людяніше, а?


Category: Психологія

Comments (Прокоментуй!)

There are no comments yet. Why not be the first to speak your mind.

Leave a Reply